Значення в інших словниках
-
історія —
(процес змін) розгортання подій, розвиток, перебіг <н. хвороби>; (людства) опис розвитку; (вчорашній день) минуле, минувшина; (розповідь) оповідь, оповідання, повість, р. оповідка, жм. побрехенька; (життєва) пригода, приключка, випадок, епізод...
Словник синонімів Караванського
-
історія —
Літопис, дієпис, гісторія, див. хроніка
Словник чужослів Павло Штепа
-
історія —
рос. история 1. Всякий прогрес розвитку в природі й суспільстві. 2. Наука, що вивчає в хронологічній послідовності хід розвитку людського суспільства та його закономірності.
Eкономічна енциклопедія
-
історія —
істо́рія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
історія —
-ї, ж. 1》 тільки одн. Закономірний, послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя. 2》 тільки одн., чого. Процес розвитку, зміна чого-небудь; події в процесі життя народу, його певної частини тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
історія —
істо́рія (від грец. ίστορία – оповідь про минулі події, дослідження, знання) 1. Всякий процес розвитку в природі й суспільстві. 2. Наука, що вивчає в хронологічній послідовності хід розвитку людського суспільства та його закономірності.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
історія —
Процес розвитку суспільства або природи в минулому; наука про історичні події; як наукова дисципліна займається встановленням і поясненням подій, суспільних і культурних явищ; має свій обсяг, методологію і практику...
Універсальний словник-енциклопедія
-
історія —
відійти́ / відхо́дити в мину́ле (в істо́рію). Безповоротно минути, пройти, зникнути. “Ой там збиралась бідна голота До корчми гулять...” Співав тоді оцієї молодий парубок-наймит, і в минуле одійшли ті прокляті роки (О. Донченко); // Забутися.
Фразеологічний словник української мови
-
історія —
ІСТОРІЯ (від грецьк. ιστορία — дослідження, оповідь про минуле, пізнане) — 1) Реальний процес розвитку суспільства в цілому, його різновидів, окремих цивілізацій, етносів, країн, а також форм, сфер, явищ та інших виявів життєдіяльності суспільства.
Філософський енциклопедичний словник
-
історія —
ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал.
Словник синонімів української мови
-
історія —
Істо́рія, -рії, -рією; -рії, -рій
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
історія —
ІСТО́РІЯ, ї, жін. 1. тільки одн. Закономірний, послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя. Історію творять тепер самостійно мільйони і десятки мільйонів людей (Ленін, 27, 1951, 133)...
Словник української мови в 11 томах
-
історія —
Істо́рія, -рії ж. Исторія. К. Гр. Кв. III. Шевч. 214.
Словник української мови Грінченка