Арлекін

Персонаж комедії дель арте, образ простака-слуги, який своїми витівками заплутував інтригу комедії; у Франції кінця XVIII — поч. XIX ст. А. — щасливий коханець, антипод П'єро, герой пантоміми (арлекінади) та лялькового театру.

Значення в інших словниках

1. арлекін — арлекі́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. арлекін — Блазень, кльовн, паяц, комік, іст. скоморох, сов. клоун.  Словник синонімів Караванського
3. арлекін — Блазень, див. паяц, полішинель  Словник чужослів Павло Штепа
4. арлекін — -а, ч. 1》 Традиційний персонаж італійської "комедії масок", який у костюмі з різнокольорових клаптів і в чорній напівмасці виконував роль дотепного слуги-блазня. 2》 перен. Блазень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. арлекін — АРЛЕКІ́Н, а, ч. Традиційний персонаж італійської “комедії масок”, який у костюмі з різнокольорових клаптів і в чорній напівмасці виконував роль дотепного слуги-блазня. Я арлекін – артист народний, Зачувши бренькіт мандолін, На кін виходжу я (М.  Словник української мови у 20 томах
6. арлекін — арлекі́н (італ. Arlecchino) 1. Персонаж італійської комедії масок, образ простака-слуги, незграбного телепня; у французьких арлекінадах кінця 18 – початку 19 ст. – щасливий коханець. 2. Переносно – блазень. 3. Сукна, що обрамляють портальну арку сцени.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. арлекін — Арлекі́н, -на, -нові; -кі́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. арлекін — АРЛЕКІ́Н, а, ч. Традиційний персонаж італійської "комедії масок", який у костюмі з різнокольорових клаптів і в чорній напівмасці виконував роль дотепного слуги-блазня. *У порівн. Він літав по залі, як справжній арлекін (Мик., II, 1957, 61).  Словник української мови в 11 томах