Валансьєн

М. у Пн.-Сх. Франції, у департаменті Нор-Па-де-Кале, над р. Шельда, на кордоні з Бельгією; 38 тис. мшк., міська агломерація 387 тис. мшк.; промисловий, торговельний і туристичний осередок; унів. Рим. Валентініана, резиденція Меровінґів та Каролінґів; з V ст. двір графів Ено, у XIII-XIV ст. центр лицарської культури; з 1567 у посіданні іспанців, 1677 завойований Францією та укріплений фортечними мурами; від XVI ст. виробництво т.зв. валансьєнських мережив.

Значення в інших словниках

1. валансьєн — валансьє́н іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. валансьєн — невідм., с. Тонке мереживо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. валансьєн — ВАЛАНСЬЄ́Н, невідм., с. Різновид дорогого мережива особливого плетива. Валансьєн отримало свою назву від однойменного французького міста, де воно вироблялося (із журн.); // у знач. прикм. Тонке, особливого плетива.  Словник української мови у 20 томах
4. валансьєн — валансьє́н тонке мереживо. Від назви французького м. Валансьєна, де почато його виготовлення.  Словник іншомовних слів Мельничука