Дідо

Родина франц. книготорговців, видавців та друкарів; Франсуа Амбруаз, 1730-1804, розвинув систему друкарських кеглів, видав серію Ad usum Delphini, винайшов шрифт, званий антиквою Дідо, остаточно сформований його сином Фірменом, 1764-1836, який також вдосконалював словолитню та систему друкарських кеглів.

Значення в інших словниках

1. дідо — ді́до іменник чоловічого роду, істота дід діал.  Орфографічний словник української мови
2. дідо — -а, ч., діал. Дід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дідо — ді́до дідусь (м, ср, ст): Та ж то колись Дідо мені казали говорити на Діда “Дідо”, а не “Ти”, бо так традиційно – в родині до старших не “тикають” і не “викають” (Авторка)||дзядзьо  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. дідо — див. домовик  Словник синонімів Вусика
5. дідо — ДІ́ДО, а, ч., діал. Дід. Коли моєму батькові було на 14 рік, дідо мій Яків помер (Коб., III, 1956, 551).  Словник української мови в 11 томах
6. дідо — Дідо, -да м. 1) Дѣдъ. 2) То-же, что песик въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. ІІІ. 24. ум. дідонько.  Словник української мови Грінченка