Універсальний словник-енциклопедія

Казан

(Kazan)

Елія (псевдонім Е. Казанжоглу), нар. 1909, америк. режисер грец. походження, актор театру і кіно, письменник; співпрацював з Group Theatre (Колективний театр); один із засновників Actor's Studio (Акторської робітні) в Нью-Йорку; автор театральних постановок; фільми на історичні (Віва Сапата!) і соціально-політичні теми (Бумеранг), екранізації власних повістей (Америка, Америка; Угода) та відомих літературних творів (Трамвай "Бажання", На схід від Едему).

Універсальний словник-енциклопедія

Значення в інших словниках

  1. казан — (металева велика посудина) котел, баняк.  Словник синонімів Полюги
  2. казан — каза́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. казан — (у побуті) чавун, баняк; сов. котел; Ж. голова; (на війні) оточення.  Словник синонімів Караванського
  4. казан — див. голова; чавун  Словник синонімів Вусика
  5. казан — -а, ч. 1》 Металева, перев. округлої форми посудина (з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип'ятіння води тощо; котел, чавун. 2》 перен., жарт. Про голову людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. казан — А, ч. Голова. Казан закипає від цих подій.  Словник сучасного українського сленгу
  7. казан — (-а) ч.; мол. Голова. ПСУМС, 30.  Словник жарґонної лексики української мови
  8. казан — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові..  Словник синонімів української мови
  9. казан — Каза́н, -на́; казани́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. казан — КАЗА́Н, а́, ч. 1. Металева переважно округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип’ятіння води тощо; котел, чавун. Смола там в пеклі клекотіла і грілася все в казанах (Котл.  Словник української мови в 11 томах
  11. казан — Казан, -на м. Котелъ. Нехай наш казан закипить іще і з другого боку. К. ЧР. 108. Як у казані кипить. посл. ум. казано́к, -казаночок, -казанчик. Наймит роспалив багаття, повісив казанок і почав варити кашу. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка