Памір

Високогірна країна в Середній Азії; переважно в Таджикистані (у Нагірно-Бадахшанській автономній обл.), сх. і пд. частина в Китаї та Афґаністані; з П. радіально розходяться пасма г. Гіндукуш, Каракорум, Куньлунь; вис. до 7495 м (Пік Комунізму); серед ін. вершин П. — піки Івана Франка, Лесі Українки і 1500-річчя Києва; сильні землетруси; бл. 7 тис. льодовиків (найбільший Федченка, 625 км²); у сх. частині переважають високогірні пустелі; в зх. — степи; автострада Ош-Хорог.

Значення в інших словниках

1. Памір — Памі́р іменник чоловічого роду гірська система  Орфографічний словник української мови
2. Памір — Памі́р, -ру, на -рі; памі́рський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)