Памір

Високогірна країна в Середній Азії; переважно в Таджикистані (у Нагірно-Бадахшанській автономній обл.), сх. і пд. частина в Китаї та Афґаністані; з П. радіально розходяться пасма г. Гіндукуш, Каракорум, Куньлунь; вис. до 7495 м (Пік Комунізму); серед ін. вершин П. — піки Івана Франка, Лесі Українки і 1500-річчя Києва; сильні землетруси; бл. 7 тис. льодовиків (найбільший Федченка, 625 км2); у сх. частині переважають високогірні пустелі; в зх. — степи; автострада Ош-Хорог.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Памір — Памі́р іменник чоловічого роду гірська система Орфографічний словник української мови
  2. Памір — Памі́р, -ру, на -рі; памі́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)