Саба

Стародавнє царство, що існувало в X-II ст. до н.е. у пд.-зх. частині Аравійського півостр. і на узбережжі теп. Ефіопії; столиця Маріб; населяли семітські племена т.зв. пд. арабів; на поч. II ст. до н.е. перейшло під владу роду Гім'яритів; населення жило з високорозвиненого хліборобства (завдяки будівництву греблі поблизу Маріба), експорту ароматичних речовин і посередництва в торгівлі між Індією та країнами басейну Середземного м.

Значення в інших словниках

1. саба — саба́ іменник жіночого роду бурдюк * Але: дві, три, чотири саби́  Орфографічний словник української мови
2. саба — -и, ж. У східних народів – мішок із цілої шкури тварини для зберігання або перевезення кумису, вина, води тощо; бурдюк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. саба — САБА́, и, ж. У східних народів – мішок із цілої шкури тварини для зберігання або перевезення кумису, вина, води тощо; бурдюк. Посередині юрти спускалися зверху шнури й китиці, .. і величезний бурдюк – саба для кумису (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. саба — САБА́, и, ж. У східних народів — мішок із цілої шкури тварини для зберігання або перевезення кумису, вина, води тощо; бурдюк. Посередині юрти спускалися зверху шнури й китиці, призначення яких важко було одразу відгадати, і величезний бурдюк — саба для кумису (Тулуб, В степу… 1964, 164).  Словник української мови в 11 томах