Соломон

? — бл. 922 до н.е., ізраїльський цар приблизно з 970, син Давида; централізував і зміцнив свою державу; розвинув торгівлю і реорганізував військо; збудував палац і Єрусалимський храм; згідно з біблійною традицією славився мудрістю і справедливістю (Соломонів суд), йому приписується авторство Пісні над піснями і Приказок.

Значення в інших словниках

1. Соломон — Соломо́н іменник чоловічого роду, істота ім'я  Орфографічний словник української мови
2. соломон — -а, ч. Третій цар стародавньої Іудеї (970-931 рр. до н. е.), який уславився мудрістю. Соломонове рішення (вирішення) — мудре, винахідливе розв'язання спірного або складного питання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. Соломон — д.-євр.; ім'я Selomo — мирний (від salom — мир).  Власні імена людей. Словник-довідник
4. Соломон — Соломо́н, -на, -не!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)