Сур

М. у Лівані, на узбережжі Середземного м.; 25 тис. мшк.; туристичний центр. Одне з найбільших міст-держав Фінікії; його мешканці засновували численні торговельні поселення у басейні Середземного м. (у т.ч. Карфаґен); у VII н.е. здобутий арабами; 1124-1291 у руках хрестоносців, від XVI ст. у складі Османської імперії, цілковито втратив значення.

Значення в інших словниках

1. сур — СУР, у, ч. 1. Забарвлення шкурки каракуля, зумовлене нерівномірним розподіленням пігменту у волосині. 2. Шкурка забарвлення сур.  Словник української мови у 20 томах