баланс —
[баланс] -нсу, м. (на) -н'с'і, мн. -нсие, -н'с'іў
Орфоепічний словник української мови
баланс —
Баланс — balance — Bilanz — 1) Рівновага, урівноваження. Рівність між кількістю речовини (в одиницях маси), що надходить на яку-небудь технологічну або ін. операцію та сумарною її кількістю, яка виходить з неї, напр.
Гірничий енциклопедичний словник
баланс —
-у, ч. 1》 бухг. Порівняльний підсумок прибутків і видатків при завершенні розрахунків, а також відомість, у якій зафіксовано цей підсумок. || Елемент методу бухгалтерського обліку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
баланс —
БАЛА́НС¹, у, ч. 1. бухг. Порівняльний результат прибутків і видатків при завершенні розрахунків, а також відомість, у якій зафіксовано цей підсумок. – У твоїх вікнах, на службі, ще світилося... – Баланс підбивали. Морока та й годі... (В. Кучер).
Словник української мови у 20 томах
баланс —
(англ. bаlance) система взаємопов’язаних показників, які характеризують наявність матеріальних, трудових, грошових ресурсів та їх використання. Б. може бути плановим або звітним. Плановий...
Економічний словник
баланс —
бала́нс (франц. balance, букв. – терези, від лат. bilanx – той, що має дві вагові чаші) 1. Рівновага, урівноважування. 2. Система показників, що характеризують співвідношення елементів у будь-якому явищі, що постійно змінюється, напр.
Словник іншомовних слів Мельничука
баланс —
БАЛА́НС, у, ч. 1. бухг. Порівняльний підсумок прибутків і видатків при завершенні розрахунків, а також відомість, в якій зафіксовано цей підсумок. — У твоїх вікнах, на службі, ще світилося… — Баланс підбивали.
Словник української мови в 11 томах
баланс —
рос. баланс (від фр. balance-ваги) — вага, рівновага, врівноважування. Система взаємопов'язаних показників, котрі характеризують наявність матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, їх розміщення та використання.
Eкономічна енциклопедія