богомильство

Релігійний рух у Сх. Церкві, що розвивався з X ст. у Болгарії, Боснії і Сербії; за доктриною близьке до маніхейства; вплинуло на середньовічні єресі у Зх. Європі (переважно на альбіґойців).

Значення в інших словниках

1. богомильство — -а, с., іст. Релігійна єресь, що відкидала церковні таїнства, не визнавала містичного смислу хреста, ікон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. богомильство — БОГОМИ́ЛЬСТВО, БОГУМИ́ЛЬСТВО, а, с., іст. Релігійна течія, що відкидала церковні таїнства та обряди, культ хреста, ікон; висувала ідею рівності, спільної власності. Вплив богомильства на духовне життя України простежується вже з XIV ст.  Словник української мови у 20 томах