віріон

Одинарна, інфекційна частина вірусу, яка складається з нуклеїнової кислоти (РНК або ДНК) та білкової оболонки.

Значення в інших словниках

1. віріон — -а, ч. Елементарне тільце вірусу, що складається із спадкового матеріалу – нуклеїнової кислоти у білковій оболонці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. віріон — ВІРІО́Н, у, ч., біол. Частинка вірусу, що переносить генетичний матеріал вірусу від однієї клітини до іншої. Коли віріони перебувають у “стані спокою”, вони не більш “живі”, ніж будь-яка хімічна речовина, що не вступила за даних умов ні в які хімічні реакції (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах