гетьман
(від нім. Hauptmann – начальник)
1. з кін. XV до XVIII ст. вищий воєначальник у Вел. князівстві Литовському та Польщі; вел. г. (коронний і литовський) — головнокомандувач військ, польний г. (коронний і литовський) — його заступник; 2. в Україні в XVI-XVII ст. ватажок козацтва; у XVII-XVIII ст. воєначальник козацького війська, правитель України; 3. титул глави Укр. Держави 1918 (П. Скоропадського).
Універсальний словник-енциклопедія