гетьман —
поет. гетьман, -а, ч. У 16 ст. – виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, від 17 ст. до 1764 р. – начальник козацького війська та верховний правитель України.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гетьман —
ГЕ́ТЬМАН, а, ч. 1. У XVI ст. – виборний ватажок козацького війська Запорозької Січі, а з XVII ст. до 1764 р. – головнокомандувач козацького війська та верховний правитель України.
Словник української мови у 20 томах
Гетьман —
Ге́тьман прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
гетьман —
Від Богдана до Івана не було гетьмана*. Від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи в Україні не було добрих гетьманів.
Приповідки або українсько-народня філософія
гетьман —
(від нім. Hauptmann – начальник) 1. з кін. XV до XVIII ст. вищий воєначальник у Вел. князівстві Литовському та Польщі; вел. г. (коронний і литовський) — головнокомандувач військ, польний г. (коронний і литовський) — його заступник;...
Універсальний словник-енциклопедія
гетьман —
Ге́тьма́н, -на; -ма́ни, -ма́нів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гетьман —
ГЕ́ТЬМАН, а, ч. 1. В XVI ст. — виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, з XVII ст. до 1764 р. — начальник козацького війська та верховний правитель України.
Словник української мови в 11 томах
гетьман —
Гетьман, -на м. Гетманъ. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. АД. II. 110. ум. гетьманонько. К. ПС. 21.
Словник української мови Грінченка