годинникарство

Галузь мистецького ремесла, що існувала від XIV до 1-ої полов. XIX ст., тобто до часу, коли почалося масове виробництво годинників і вони втратили характер предметів розкоші; гол. центри г. в Європі — Франція, Швейцарія, Німеччина, Італія та Англія; одним з осередків мистецького виробництва годинників на території України був Львів (зразки зібрані у музеї г.).

Значення в інших словниках

1. годинникарство — годинника́рство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. годинникарство — -а, с. Виготовлення та ремонт годинників.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. годинникарство — ГОДИННИКА́РСТВО, а, с. Виготовлення годинників як галузь виробництва. Світове визнання завоювало швейцарське годинникарство, зосереджене переважно в західній частині країни (з наук.-попул. літ.); “Золотим часом” годинникарства вважають епоху вісімнадцятого століття (з газ.).  Словник української мови у 20 томах