годувальник

Тваринний або рослинний організм, на якому або в якому існує і живиться паразит; у паразитів зі складними циклами розвитку розрізняють: проміжного г. (одного чи більше) для личинкових форм і г. кінцевого.

Значення в інших словниках

1. годувальник — годува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. годувальник — -а, ч. 1》 Той, хто утримує кого-небудь. 2》 Той, хто годує і доглядає кого-небудь або готує їжу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. годувальник — ГОДУВА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто утримує кого-небудь. – Як же ми житимемо без нашого годувальника? – розпачливо голосила мати. – На кого ж ти нас залишив, Макарику! (Є.  Словник української мови у 20 томах
4. годувальник — див. селянин; чоловік  Словник синонімів Вусика
5. годувальник — ГОДУВА́ЛЬНИК (той, хто утримує кого-небудь), ГОДІВНИ́К рідше, ХЛІБОДА́Р уроч., ХЛІБОДА́ВЕЦЬ розм. Його артистична кар'єра скінчилася тим, що він став лише звичайним годувальником і опікуном своєї хоровитої матері (О.  Словник синонімів української мови
6. годувальник — Годува́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. годувальник — ГОДУВА́ЛЬНИК, а. ч. 1. Той, хто утримує кого-небудь. «Годувальником» в сім’ї, як правило, до революції був батько — глава сім’ї, і добробут всієї сім’ї залежав в основному від його заробітку (Нар. тв. та етн., З, 1957, 87); *Образно. Автор [М.  Словник української мови в 11 томах