годувальник

ГОДУВА́ЛЬНИК, а. ч.

1. Той, хто утримує кого-небудь.

«Годувальником» в сім’ї, як правило, до революції був батько — глава сім’ї, і добробут всієї сім’ї залежав в основному від його заробітку (Нар. тв. та етн., З, 1957, 87);

*Образно. Автор [М. Стельмах] зумів.. показати, якою дорогою ціною доставалися народному годувальникові — селянинові — хліб і сіль (Вітч., 6, 1961, 180);

// перен. Про те, що є джерелом засобів до існування.

У давні часи ліс був чи не єдиним надійним годувальником і захисником народу (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 25).

2. Той, хто годує і доглядає кого-небудь або готує їжу.

Слідом за ними [солдатами] з термосами на горбах чвалали ротні старшини, невтомні солдатські годувальники (Гончар, І, 1954, 151).

Значення в інших словниках

1. годувальник — годува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. годувальник — -а, ч. 1》 Той, хто утримує кого-небудь. 2》 Той, хто годує і доглядає кого-небудь або готує їжу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. годувальник — ГОДУВА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто утримує кого-небудь. – Як же ми житимемо без нашого годувальника? – розпачливо голосила мати. – На кого ж ти нас залишив, Макарику! (Є.  Словник української мови у 20 томах
4. годувальник — див. селянин; чоловік  Словник синонімів Вусика
5. годувальник — Тваринний або рослинний організм, на якому або в якому існує і живиться паразит; у паразитів зі складними циклами розвитку розрізняють: проміжного г. (одного чи більше) для личинкових форм і г. кінцевого.  Універсальний словник-енциклопедія
6. годувальник — ГОДУВА́ЛЬНИК (той, хто утримує кого-небудь), ГОДІВНИ́К рідше, ХЛІБОДА́Р уроч., ХЛІБОДА́ВЕЦЬ розм. Його артистична кар'єра скінчилася тим, що він став лише звичайним годувальником і опікуном своєї хоровитої матері (О.  Словник синонімів української мови
7. годувальник — Годува́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)