гіпоцентр

Обл. землетрусу, місце у глибині Землі, в якому розпочинається землетрус і з якого розходяться сейсмічні хвилі; місце на поверхні Землі над г. — епіцентр.

Значення в інших словниках

1. гіпоцентр — гіпоце́нтр іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гіпоцентр — -а, ч. Область у надрах Землі, де виникає землетрус; під час розрахунків приймають за точку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гіпоцентр — ГІПОЦЕ́НТР, у, ч., геол. Центральна точка осередку землетрусу. Від осередку землетрусу, який називають гіпоцентром, на всі боки розходяться пружні коливання – сейсмічні хвилі (з наук.-попул. літ.); Глибина залягання гіпоцентру коливається від 0 до 700 кілометрів (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. гіпоцентр — гіпоце́нтр (від гіпо... і центр) область у надрах Землі, де виникає землетрус; під час розрахунків приймають за точку.  Словник іншомовних слів Мельничука