дріб

Число, що складається з однієї чи багатьох однакових частин одиниці; виражається формулою: (a/b), a:b, де a носить назву чисельника, b — знаменника, а риска між ними — дробової риски; д. неправильний — д., чисельник якого більший від знаменника; д. десятковий — д., знаменник якого є ступенем числа 10 і який записується без дробової риски, як-от: 0,075 (= 75/100), 2,035 (= 2035/1000).

Значення в інших словниках

1. дріб — Дріб: — домашня птиця [9;18;III] — дрібна домашня птиця [VII] — дрібнота, дрібне птаство, пташенята [39]  Словник з творів Івана Франка
2. дріб — дріб 1 іменник чоловічого роду дрібні свинцеві кульки; часто повторювані, короткі, переривчасті звуки, що виникають від ударів по чому-небудь, при стрільбі; свійська птиця; малі діти; дрібні тварини — діал. збірн. дріб 2 іменник чоловічого роду число, що складається з частин одиниці  Орфографічний словник української мови
3. дріб — Дріб, збірн. Свійські птахи (птаство — кури, гуси, качки, індики). Нарешті немалу вагу мають і господарскі вистави, на яких всі господарі виставляють свою худобу, дріб, господарскі продукти, садовину, городнину, зерно і усе...  Українська літературна мова на Буковині
4. дріб — (мисливський) шріт; П. малі діти, малеча, дробина, дрібні птахи <�худоба>; Р. дрібнота, дріб'язок; МАТ. неціле число; (кулемета) дріботіння.  Словник синонімів Караванського
5. дріб — дробу, ч. 1》 збірн. Дрібні свинцеві кульки, що вживаються для стрільби з мисливської рушниці. 2》 перен., збірн. Часто повторювані, короткі, переривчасті звуки, що виникають від ударів по чому-небудь, під час стрільби. 3》 мат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. дріб — 1. Прийом гри на балалайці, швидке чергування ударів спеціально складеними пальцями по струнах (скорочено — Др.).2. Прийом гри на малому барабані, який в нотопису позначається як тремоло або трель (див. Додаток VII).  Словник-довідник музичних термінів
7. дріб — дріб 1. свійська птиця (ст) 2. м'ясо свійської птиці (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. дріб — вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб). Дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін. Його щелепи зрадницьки вибивають дріб (З. Тулуб); — Не бийте дрижаків, бо в Петрівку замерзнете,— хоче якось втішити її вчитель (М. Стельмах); // перен.  Фразеологічний словник української мови
9. дріб — I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́ розм., ДІТЛАХИ́ розм., ДІТЛАШНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ТА розм., ДРІБНО́ТА розм., ДРІ́Б'ЯЗОК розм., ДРОБИНА́ розм., МІЛКОТА́ розм., ДІТИ́СЬКА розм., МА́ЛЕЧ діал., БАХУРНЯ́ діал., ДРІБ діал.  Словник синонімів української мови
10. дріб — Дріб, дро́бу, -бові; дро́би, -бів (ч. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. дріб — ДРІБ, дро́бу, ч. 1. збірн. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці. — А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! — похвастався дід (Донч.  Словник української мови в 11 томах
12. дріб — Дріб, дробу м. 1) = дрібок. Чуб. V. 1158. 2) Дробь ружейная. Аф. 394.3) = дробина. 4) Недойныя овцы. Шух. I. 190.  Словник української мови Грінченка