епіфіз

Невел. залоза внутрішньої секреції; виділяє гормон мелатонін, що у ссавців запобігає передчасному статевому дозріванню; у деяких риб, земноводних та плазунів світлочутливий, у земноводних також впливає на забарвлення шкіри.

Значення в інших словниках

1. епіфіз — епіфі́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. епіфіз — I -а, ч., анат. Суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток. II -а, ч., анат. Те саме, що шишкоподібне тіло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. епіфіз — ЕПІФІ́З, а, ч., анат. Суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток; шишкоподібне тіло. За припущенням І. Г. Підоплічка, житла освітлювались і опалювались жировими лампами, які виготовлялися з епіфізів стегнових кісток мамонтів (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. епіфіз — епіфі́з (від грец. έπίφυσις – наріст, ґуля) суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток.  Словник іншомовних слів Мельничука