епіфіз
ЕПІФІ́З, а, ч., анат.
Суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток; шишкоподібне тіло.
За припущенням І. Г. Підоплічка, житла освітлювались і опалювались жировими лампами, які виготовлялися з епіфізів стегнових кісток мамонтів (з наук. літ.);
Зниження рівня мінералізації найбільше виражене в епіфізах кісток (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)