епіфіз
ЕПІФІ́З, а, ч., анат.
Суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток; шишкоподібне тіло.
За припущенням І. Г. Підоплічка, житла освітлювались і опалювались жировими лампами, які виготовлялися з епіфізів стегнових кісток мамонтів (з наук. літ.);
Зниження рівня мінералізації найбільше виражене в епіфізах кісток (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епіфіз — епіфі́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- епіфіз — I -а, ч., анат. Суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток. II -а, ч., анат. Те саме, що шишкоподібне тіло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- епіфіз — епіфі́з (від грец. έπίφυσις – наріст, ґуля) суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток. Словник іншомовних слів Мельничука
- епіфіз — Невел. залоза внутрішньої секреції; виділяє гормон мелатонін, що у ссавців запобігає передчасному статевому дозріванню; у деяких риб, земноводних та плазунів світлочутливий, у земноводних також впливає на забарвлення шкіри. Універсальний словник-енциклопедія