звукоряд

Сталий уклад звуків, який є підставою для створення і виконання музики, характерної для певної епохи, культурного простору, навіть окремих композиторів; упорядкований за висотою звучання порядок звуків у діапазоні октави; у системі мажор-мінор 2 різновиди діатонічної шкали (мажор і мінор), які становлять упорядкований звуковий матеріал одної тональності, на відміну від хроматичної шкали, яка включає звуковий матеріал усіх тональностей і творить у межах октави 12-звукову хроматичну гаму.

Значення в інших словниках

1. звукоряд — звукоря́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. звукоряд — -у, ч., муз. Ряд музикальних звуків, розміщених один за одним у певній послідовності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звукоряд — 1. Послідовність звуків як системи, що визначає їх висхідний або низхідний порядок. 2. Поступенева послідовність звуків певного ладу. 3. Послідовність обертонів. Див. Гармонічний ряд.  Словник-довідник музичних термінів
4. звукоряд — ЗВУКОРЯ́Д, у, ч., муз. Ряд музикальних звуків, що йдуть один за одним у певній послідовності. Для української мелодії характерна різноманітність систем звукоряду (Нар. тв. та етн., 6, 1964, 51).  Словник української мови в 11 томах