звукоряд
Сталий уклад звуків, який є підставою для створення і виконання музики, характерної для певної епохи, культурного простору, навіть окремих композиторів; упорядкований за висотою звучання порядок звуків у діапазоні октави; у системі мажор-мінор 2 різновиди діатонічної шкали (мажор і мінор), які становлять упорядкований звуковий матеріал одної тональності, на відміну від хроматичної шкали, яка включає звуковий матеріал усіх тональностей і творить у межах октави 12-звукову хроматичну гаму. 
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звукоряд — звукоря́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- звукоряд — -у, ч., муз. Ряд музикальних звуків, розміщених один за одним у певній послідовності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звукоряд — 1. Послідовність звуків як системи, що визначає їх висхідний або низхідний порядок. 2. Поступенева послідовність звуків певного ладу. 3. Послідовність обертонів. Див. Гармонічний ряд. Словник-довідник музичних термінів
- звукоряд — ЗВУКОРЯ́Д, у, ч., муз. Ряд музикальних звуків, що йдуть один за одним у певній послідовності. Для української мелодії характерна різноманітність систем звукоряду (Нар. тв. та етн., 6, 1964, 51). Словник української мови в 11 томах