кремній
I
осадова порода, складається переважно з кремнезему у вигляді дрібнозернистого халцедону, кварцу, інколи опалу; утворює конкрецію переважно у вапняках; сировина для керамічної продукції і абразивних матеріалів; давніше вживався для викрешування вогню; в доісторичних часах — також для виробництва зброї і знарядь праці.
II
Sі, хіміч. елемент з атомним числом 14; сірі тверді кристали; має властивості напівпровідника; є одним з осн. складників земної кори (у вигляді силікатів, алюмосилікатів, кремнезему); застосовується для виготовлення напівпровідників та як домішка до сплавів; одержано 1823 Берцеліусом.
Універсальний словник-енциклопедія