критерій

Принцип, який визначає спосіб визнання чогось з позиції присутності, відсутності чи ступеню наявності певних характеристик, якостей; мірило чогось.

Значення в інших словниках

1. критерій — (підстава для оцінки) мірило, еталон.  Словник синонімів Полюги
2. критерій — крите́рій іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. критерій — Мірило, мірка, (для порівняння, виявлення) пробний камінь.  Словник синонімів Караванського
4. критерій — [криетер'ій] -йу, ор. -йеим, м. (на) -йу/йі  Орфоепічний словник української мови
5. критерій — -ю, ч. Підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось; мірило. Критерій безпеки — встановлені значення параметрів та характеристик наслідків аварії, відповідно до яких обґрунтовується безпечність потенційно небезпечного об'єкта.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. критерій — Вартостеміра  Словник чужослів Павло Штепа
7. критерій — КРИТЕ́РІЙ, ю, ч. Підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось; мірило (у 2 знач.). Щастя – єдине мірило і критерій. Ради нього ми прагнемо кудись у неоглядну далину, в майбуття (О. Бердник); – Мабуть, різні критерії краси...  Словник української мови у 20 томах
8. критерій — крите́рій (від грец. κρίτήριον – засіб судження) 1. Мірило для визначення, оцінки предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації. 2. К. істини – мірило достовірності знань, їхньої відповідності об’єктивній дійсності. К. істини є суспільно-історична практика людей.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. критерій — КРИТЕ́РІЙ (підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось), МІРИ́ЛО, ЕТАЛО́Н книжн. (зразок для порівнювання чогось). Ні фантастичність...  Словник синонімів української мови
10. критерій — Крите́рій, -рію, -рієві; -те́рії, -ріїв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. критерій — КРИТЕ́РІЙ, ю, ч. Підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось; мірило. Критерієм правильності теоретичних висновків, як відомо, є практика (Наука..  Словник української мови в 11 томах
12. критерій — рос. критерий ознака, на основі якої формується оцінка якості економічного об'єкта, процесу, мірило такої оцінки. Напр., критерій ефективності характеризує рівень ефективності системи, а критерій оптимальності — те, наскільки система наближена до оптимального стану.  Eкономічна енциклопедія