критерій
КРИТЕ́РІЙ, ю, ч.
Підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось; мірило (у 2 знач.).
Щастя – єдине мірило і критерій. Ради нього ми прагнемо кудись у неоглядну далину, в майбуття (О. Бердник);
– Мабуть, різні критерії краси... – Невпевнено сказав я (Є. Гуцало);
Справжній науковець .. – це людина високих моральних критеріїв, громадянин і особистість (О. Тесленко);
А поруч з ним [греком], на рівні всіх критеріїв, .. коштовна бронза амфор і лутеріїв в музеї історичному за склом (Л. Костенко);
Діоніс при доборі кандидатур дотримувався ще й таких критеріїв, як низький рівень честолюбства, підвищена обережність, навіть боязкість (О. Авраменко, В. Авраменко).
△ (1) Крите́рій і́стини, філос. – мірило істинності, вірогідності людських знань, їхньої відповідності об'єктивній дійсності.
Лише практика виступає критерієм істини, правильності й обґрунтованості економічної політики (з наук.-попул. літ.);
Критерієм істини для гностиків було пізнання (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)