Універсальний словник-енциклопедія

кутя

Обрядова страва сх. слов'ян, румунів, греків та ін., що готується з пшеничних, ячмінних та ін. зерен, до яких додають мед, солодку підливу, родзинки, горіхи тощо; відома з дохристиянських часів. Українці споживають т.зв. багату к. напередодні Різдва, на святвечір, та голодну к. — у переддень Богоявлення, Водохрещі.

Універсальний словник-енциклопедія

Значення в інших словниках

  1. кутя — кутя́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. кутя — Те саме, що коливо  Словник церковно-обрядової термінології
  3. кутя — -і, ж., етн. 1》 Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні Різдва чи Водохреща. Багата кутя — переддень Різдва; святвечір. Голодна кутя — переддень Водохреща. 2》 Те саме, що коливо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кутя — КУТЯ́, і́, ж., етн. 1. Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні Різдва чи Водохреща. Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Т.  Словник української мови у 20 томах
  5. кутя — додава́ти / дода́ти куті́ ме́ду. Підсилювати якесь враження, навмисно підбурювати кого-небудь. — А здирливий (о. Артемій), а запопадний, крий Боже! І до княгині підскочить, і до пана підплигне! — додавав писар куті меду (І. Нечуй-Левицький).  Фразеологічний словник української мови
  6. кутя — КА́ША (густа страва з крупів, пшона, рису тощо); КУЛІ́Ш (рідка, перев. пшоняна страва); КУТЯ́ етн. (обрядова страва); КО́ЛИВО церк. (поминальна страва з пшениці, рису тощо); МАМАЛИ́ГА, ТОКА́Н діал., ГО́ЙДАНКА заст.  Словник синонімів української мови
  7. кутя — Кутя́, -ті́, -те́ю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кутя — КУТЯ́, і́, ж., етн. 1. Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні різдва чи водохреща. Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
  9. кутя — Кутя́, -ті ж. Обрядовая каша изъ ячменныхъ или пшеничныхъ зеренъ наканунѣ Рождества Христова и Крещенія. Чуб. VII. 441. Кутя на покуті, узварі, на базарь. Ном. № 343. кутя багата. Канунъ Рождества, сочельникъ. Сим. 145. кутя голо́дна. Канунъ Крещенія. передати куті меду. Пересолить (иносказ.).  Словник української мови Грінченка