локація

Спершу (починаючи з XII ст.) термін, що означав заснування нового міста або села, згодом також переоформлення вже існуючого поселення через його просторове регулювання або правове виокремлення.

Значення в інших словниках

1. локація — Лока́ція: — (від лат. locus — місце) — місце на лавці в школі; колись учні сиділи на лавках у школі відповідно до успішності в науці: найкращі — на першому місці, найгірші — на останньому [III] — визначення місця перебування, позиція [44-2] — вміщення...  Словник з творів Івана Франка
2. локація — лока́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. локація — -ї, ж. Визначення місцезнаходження тіла за допомогою локатора. || Таке визначення місцезнаходження чого-небудь деякими тваринами. Оптична локація. Лазерна локація.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. локація — ЛОКА́ЦІЯ, ї, ж. Визначення місцеперебування тіла за допомогою локатора. Під час ультразвукової локації використовують як безперервне, так і імпульсне випромінювання (з навч. літ.); // Таке визначення місцеперебування чого-небудь деякими тваринами.  Словник української мови у 20 томах
5. локація — лока́ція (лат. locatio – розміщення, розподіл, від loco – розміщую) виявлення об’єкта розвідування і визначення його місцеположення.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. локація — ЛОКА́ЦІЯ, ї, ж. Визначення місцезнаходження тіла за допомогою локатора. При ультразвуковій локації серія відбитих сигналів вказує на неоднорідність структури досліджуваних тканин (Веч. Київ, 22.  Словник української мови в 11 томах