лужичани

Найменший слов'янський народ, який мешкає на сх. Німеччини, рештки полабських слов'ян; бл. 100 тис.; мова лужицька.

Значення в інших словниках

1. лужичани — -ан, мн. (одн. лужичанин, -а, ч.; лужичанка, -и, ж.). Західнослов'янська народність, яка живе у Верхній і Нижній Лужиці по верхній і середній течії р. Шпре; лужицькі серби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. лужичани — ЛУЖИЧА́НИ, а́н, мн. (одн. лужича́нин, а, ч.; лужича́нка, и, ж.). Західнослов'янська народність, яка живе у верхній і нижній Лужиці по верхній і середній течії р. Шпрее; лужицькі серби.  Словник української мови у 20 томах
3. лужичани — ЛУЖИЧА́НИ, а́н, мн. (одн. лужича́нин, а, ч.; лужича́нка, и, ж.). Західнослов’янська народність, яка живе у верхній і нижній Лужиці по верхній і середній течії р. Шпрее; лужицькі серби.  Словник української мови в 11 томах