муніципія

У стародавній Італії міста, завойовані Римом; їхні мшк. від 338 до н.е. мали самоврядування, внутрішню автономію, неповне рим. громадянство (повне — від 88 до н.е.); в період імперії права м. надавалися також містам у провінціях.

Значення в інших словниках

1. муніципія — див. муніципій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. муніципія — МУНІЦИ́ПІЯ, ї, ж., іст. Місто в Римській імперії, населення якого користувалося повними або обмеженими правами римського громадянства. За едиктом Каракалли від 212 р. все вільне населення імперії отримало права римського громадянства, а всі міста було перетворено на муніципії (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. муніципія — муніци́пія (лат. municipium) в Стародавньому Римі місто з правом самоврядування.  Словник іншомовних слів Мельничука