муніципія — Великий тлумачний словник сучасної мови

муніципія — МУНІЦИ́ПІЯ, ї, ж., іст. Місто в Римській імперії, населення якого користувалося повними або обмеженими правами римського громадянства. За едиктом Каракалли від 212 р. все вільне населення імперії отримало права римського громадянства, а всі міста було перетворено на муніципії (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
муніципія — муніци́пія (лат. municipium) в Стародавньому Римі місто з правом самоврядування. Словник іншомовних слів Мельничука
муніципія — У стародавній Італії міста, завойовані Римом; їхні мшк. від 338 до н.е. мали самоврядування, внутрішню автономію, неповне рим. громадянство (повне — від 88 до н.е.); в період імперії права м. надавалися також містам у провінціях. Універсальний словник-енциклопедія