неодим

Nd, хіміч. елемент з атомним числом 60; сріблястий метал; хіміч. активний — розкладає воду, на повітрі окислюється, безпосередньо реагує з багатьма елементами; застосовують як домішку до сплавів, а його окис — як каталізатор у лазерній техніці; відкритий 1885 К. Ауером фон Вельсбахом.

Значення в інших словниках

1. неодим — неоди́м іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. неодим — -у, ч., хім. Nd. Хімічний елемент, проста речовина якого – світло-сірий активний рідкісноземельний метал, яким легують чорні й кольорові метали.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неодим — НЕОДИ́М, у, ч., хім. Сріблястий метал з жовтуватим відтінком, який повільно окислюється на повітрі, реагує з водою, кислотами і т. ін.; використовується при виробництві скла. Нейтронна спектроскопія низькоенергетичних станів 4f-електронів в сполуках церію та неодиму з алюмінієм (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. неодим — неоди́м (від нео... і грец. δίδυμος – подвійний) хімічний елемент, символ Nd, ат. н. 60; сріблясто-білий метал, належить до лантаноїдів. Застосовують у металургії, у виробництві скла й фарфору.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. неодим — НЕОДИ́М, у, ч., хім. Сріблястий метал з жовтуватим відтінком, який повільно окислюється на повітрі, реагує з водою, кислотами і т. ін.; використовується при виробництві скла.  Словник української мови в 11 томах