Розділ мовознавства, який досліджує норми літературної вимови.
Універсальний словник-енциклопедія
Значення в інших словниках
орфоепія —
орфое́пія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
орфоепія —
-ї, ж. 1》 Система загальноприйнятих правил літературної вимови якої-небудь мови. || Вимова слів відповідно до таких правил. Вокальна орфоепія — сукупність правил вимови в процесі співу. 2》 Розділ мовознавства, який вивчає норми літературної вимови.
Великий тлумачний словник сучасної мови
орфоепія —
(від гр. orthos — правильний і epos — мовлення) — сукупність правил вимовляння, які історично сформувались і закріпились в практиці мовленнєвого спілкування. Вокальна О. — сукупність правил вимовляння під час співу, вона певною мірою відрізняється відмовленнєвої О.
Словник-довідник музичних термінів
орфоепія —
ОРФОЕ́ПІЯ, ї, ж. Система усталених правил літературної вимови якої-небудь мови. Орфоепія включає вимову звуків, звукосполучень, словесний (складовий) наголос та інтонування живої мови (з наук.-попул. літ.); // Вимова слів відповідно до таких правил.
Словник української мови у 20 томах
орфоепія —
орфое́пія (від грец. όρθοέπεια – правильність мови) 1. Розділ мовознавства, що вивчає правильність вимови слів. 2. Літературна вимова.
Словник іншомовних слів Мельничука
орфоепія —
ОРФОЕ́ПІЯ (система загальноприйнятих правил вимовляння звуків якої-небудь мови), ВИМО́ВА. Орфоепія включає вимову звуків, звукосполучень, словесний (складовий) наголос (з журналу).
Словник синонімів української мови
орфоепія —
ОРФОЕ́ПІЯ, ї, ж. Система загальноприйнятих правил літературної вимови якої-небудь мови. Орфоепія включає вимову звуків, звукосполучень, словесний (складовий) наголос та інтонування живої мови (Наука.., 11, 1969, 47); // Вимова слів відповідно до таких правил.
Словник української мови в 11 томах