отаман

Козацький ватажок; під час громадянської війни в Росії та в Україні 1917-20 командир загону, який боровся з більшовиками.

Значення в інших словниках

1. отаман — ота́ман іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. отаман — ВАТАЖОК, КЕРІВНИК; (Запорізької Січі) кошовий; зб. отамання.  Словник синонімів Караванського
3. отаман — див. керівник  Словник синонімів Вусика
4. отаман — -а, ч. 1》 іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. || Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17-18 ст. Курінний отаман. Наказний отаман.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. отаман — ОТА́МАН, а, ч. 1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. То не козак, що отаманом не думає бути (прислів'я); Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Я.  Словник української мови у 20 томах
6. отаман — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст.  Словник синонімів української мови
7. отаман — Ота́ман, -на, -ма́не! -ма́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. отаман — ОТА́МАН, а, ч. 1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. То не козак, що отаманом не думає бути (Укр.. присл.., 1955, 76); Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Кач., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
9. отаман — Ота́ман, -на м. 1) Атаманъ, предводитель въ войскѣ. 2) Вообще старшее начальствующее лицо для группы людей, стоящихъ у одного дѣла, староста въ артели; отаман у чумаковъ, косарей, рыболововъ, щетинниковъ, пастуховъ...  Словник української мови Грінченка