прамонотеїзм

Погляд у релігієзнавстві, який твердить, що найстарішою формою релігії був монотеїзм, який згодом зазнав виродження, перетворившись на магію, політеїзм та ін. форми вірувань; п. поширювався в кінці XIX ст., зокрема, В. Шмідтом.

Значення в інших словниках

1. прамонотеїзм — -у, ч. Теорія, що пов'язує походження релігії з первісним єдинобожжям, яке нібито існувало у всіх народів.  Великий тлумачний словник сучасної мови