привілей

У період феодалізму монарший акт, на підставі якого певним особам чи станам надавалися ширші права або пільги у дотриманні загальнообов'язкових правил.

Значення в інших словниках

1. привілей — Привіле́й: — тут: документ, грамота [46-2]  Словник з творів Івана Франка
2. привілей — привіле́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. привілей — Пільга, право, перевага; (виняткове право) прерогатива; ІСТ. патент.  Словник синонімів Караванського
4. привілей — -ю, ч. 1》 Особлива перевага, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам). || Певна перевага кого-небудь, право на виняткове ставлення до себе порівняно з іншими. || Право на відмітну ознаку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. привілей — Пільга, див. преференція, примат, першенство  Словник чужослів Павло Штепа
6. привілей — ПРИВІЛЕ́Й, ю, ч. 1. Особлива перевага, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам). Сенат .. присудив кодачанам жить на городській землі з тими привілеями, які має земство (О.  Словник української мови у 20 томах
7. привілей — привіле́й (лат. privilegiuni, від privus – особливий і lex – закон) 1. Перевага, пільга, право, надане законом окремим особам, групам людей або певному станові, класові чи класам. Встановлення класових і станових...  Словник іншомовних слів Мельничука
8. привілей — ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне).  Словник синонімів української мови
9. привілей — Привіле́й, -ле́ю, -ле́єві; -ле́ї, -ле́їв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. привілей — ПРИВІЛЕ́Й, ю, ч. 1. Особлива перевага, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам). Сенат.. присудив кодачанам жить на городській землі з тими привілеями, які має земство (Стор.  Словник української мови в 11 томах