прорив

Звуження річкової долини у місці перетину гірського пасма або вис.; на відтинку п. узбіччя долини круті, а у річці виступають численні бистрини й пороги.

Значення в інших словниках

1. прорив — прори́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прорив — (фронту) пробій, пролом; (греблі) прірва; П. СОВ. недолік, прогалина.  Словник синонімів Караванського
3. прорив — див. отвір  Словник синонімів Вусика
4. прорив — -у, ч. 1》 Дія за знач. прорвати, проривати 2-4). 2》 Наступальна воєнна операція, розрахована на придушення опору противника і роз'єднання його фронту, армії і т. ін. || Прохід, утворений внаслідок проведення такої операції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прорив — 1. (фронту) пробій 2. це греблі  Словник чужослів Павло Штепа
6. прорив — ПРОРИ́В, у, ч. 1. Дія за знач. прорва́ти, прорива́ти¹ 2–4. – Хто винен[що в греблі пробоїна]? – відповів [Лагунський] спокійним тоном. – Мабуть, ніхто. Непереможні обставини. Звичайний прорив води (Г.  Словник української мови у 20 томах
7. прорив — на прори́в. 1. У наступ з метою вийти з ворожого оточення (ламаючи опір противника). Йшов партизанський загін на прорив. У чорнім гранатнім диму (І. Муратов). 2. На допомогу. — Чи надовго до нас приїхав товариш із заводу? Чи тільки на прорив, як то кажуть? (В. Кучер).  Фразеологічний словник української мови
8. прорив — ПРОХІ́Д (місце, де можна проходити, просуватися тощо), ДО́СТУП, ДОРО́ГА, ХІД, ХІДНИ́К розм.; ПРО́МІЖОК (між кимсь, чимсь); ПРО́РІЗ (штучно чи природно утворений); ПРОРИ́В (утворений внаслідок роз'єднання когось, чогось).  Словник синонімів української мови
9. прорив — ПРОРИ́В, у, ч. 1. Дія за знач. прорва́ти, прорива́ти¹ 2-4. — Хто винен[що в греблі пробоїна]? — відповів [Лагунський] спокійним тоном. — Мабуть, ніхто. Непереможні обставини.  Словник української мови в 11 томах
10. прорив — Про́рив, -ву гл. Прорывъ (напр. нарыва). Мнж. 190.  Словник української мови Грінченка