ремиґання

У жуйних тварин — повторне старанне пережовування з метою подрібнення багатого на целюлозу рослинного корму; корм із рубця повертається в ротову порожнину, звідки після пережовування потрапляє у сичуг.

Значення в інших словниках

1. ремиґання — ремиґа́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ремиґання — -я, с. Дія за знач. ремиґати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ремиґання — РЕМИҐА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ремиґа́ти. Під впливом гормона поновлюється ремиґання [корів] (з наук.-попул. літ.); Коли немає вітру, тоді в підгірному селі так тихо, що скрізь з кожного подвір'я й на кожній вулиці виразно чути ремиґання волів (Г. Епік).  Словник української мови у 20 томах
4. ремиґання — Ремиґа́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)