ремиґання
РЕМИҐА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. ремиґа́ти.
Під впливом гормона поновлюється ремиґання [корів] (з наук.-попул. літ.);
Коли немає вітру, тоді в підгірному селі так тихо, що скрізь з кожного подвір'я й на кожній вулиці виразно чути ремиґання волів (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)