1. Словник української мови у 20 томах

ремиґання

РЕМИҐА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. ремиґа́ти.

Під впливом гормона поновлюється ремиґання [корів] (з наук.-попул. літ.);

Коли немає вітру, тоді в підгірному селі так тихо, що скрізь з кожного подвір'я й на кожній вулиці виразно чути ремиґання волів (Г. Епік).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремиґання — ремиґа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ремиґання — -я, с. Дія за знач. ремиґати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ремиґання — У жуйних тварин — повторне старанне пережовування з метою подрібнення багатого на целюлозу рослинного корму; корм із рубця повертається в ротову порожнину, звідки після пережовування потрапляє у сичуг. Універсальний словник-енциклопедія
  4. ремиґання — Ремиґа́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)