1. Орфографічний словник української мови

ремиґання

ремиґа́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремиґання — -я, с. Дія за знач. ремиґати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ремиґання — РЕМИҐА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ремиґа́ти. Під впливом гормона поновлюється ремиґання [корів] (з наук.-попул. літ.); Коли немає вітру, тоді в підгірному селі так тихо, що скрізь з кожного подвір'я й на кожній вулиці виразно чути ремиґання волів (Г. Епік). Словник української мови у 20 томах
  3. ремиґання — У жуйних тварин — повторне старанне пережовування з метою подрібнення багатого на целюлозу рослинного корму; корм із рубця повертається в ротову порожнину, звідки після пережовування потрапляє у сичуг. Універсальний словник-енциклопедія
  4. ремиґання — Ремиґа́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)