1. Словник української мови у 20 томах

ремиґати

РЕМИҐА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин).

Гей, із-за гори, із-за кручі, Скриплять вози, йдучи, Вози скриплять, ярма риплять, Воли ремиґають (з народної пісні);

Чорні важкі буйволи, ліниво ремиґаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (О. Гончар);

Соковита трава розпирає їм [коровам] боки, і вони ремиґають, перемелюють те, що набрали за день у великі шлунки (В. Гжицький).

2. вульг. Їсти що-небудь (про людину).

Він задоволено посміхався. Потім добув собі з шафи шматок хліба й почав його ремиґати (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремиґати — ремиґа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ремиґати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  3. ремиґати — -аю, -аєш, недок. 1》 Відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин). 2》 вульг. Їсти що-небудь (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ремиґати — РЕМИҐА́ТИ (про деяких жуйних тварин), ЖУВА́ТИ ЖУ́ЙКУ, РУМИҐА́ТИ діал. Ідуть його воли, Воли половії, Ідуть, ремиґають (Т. Шевченко); Старий гладив теплу шию корови, що смачно жувала жуйку (Я. Гримайло); Тихо... Чути лиш, як румиґає худоба (Г. Хоткевич). Словник синонімів української мови
  5. ремиґати — Ремиґа́ти, -ґа́ю, -ґа́єш, -ґа́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ремиґати — Ремиґати, -ґаю, -єш гл. Жевать жвачку (о волахъ). Вози риплять, ярма брязчать, воли ремиґають. Мет. 453. 2) О людяхъ грубо: ѣсть, жрать. А ну, годі вже вам ремиґати! Волч. у. см. розремиґатися. Словник української мови Грінченка