ремиґати
ремиґа́ти
-аю, -аєш, недок.
1》 Відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин).
2》 вульг. Їсти що-небудь (про людину).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ремиґати — ремиґа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ремиґати — див. їсти Словник синонімів Вусика
- ремиґати — РЕМИҐА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин). Гей, із-за гори, із-за кручі, Скриплять вози, йдучи, Вози скриплять, ярма риплять, Воли ремиґають (з народної пісні); Чорні важкі буйволи... Словник української мови у 20 томах
- ремиґати — РЕМИҐА́ТИ (про деяких жуйних тварин), ЖУВА́ТИ ЖУ́ЙКУ, РУМИҐА́ТИ діал. Ідуть його воли, Воли половії, Ідуть, ремиґають (Т. Шевченко); Старий гладив теплу шию корови, що смачно жувала жуйку (Я. Гримайло); Тихо... Чути лиш, як румиґає худоба (Г. Хоткевич). Словник синонімів української мови
- ремиґати — Ремиґа́ти, -ґа́ю, -ґа́єш, -ґа́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ремиґати — Ремиґати, -ґаю, -єш гл. Жевать жвачку (о волахъ). Вози риплять, ярма брязчать, воли ремиґають. Мет. 453. 2) О людяхъ грубо: ѣсть, жрать. А ну, годі вже вам ремиґати! Волч. у. см. розремиґатися. Словник української мови Грінченка