ремиґати
РЕМИҐА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин).
Гей, із-за гори, із-за кручі, Скриплять вози, йдучи, Вози скриплять, ярма риплять, Воли ремиґають (з народної пісні);
Чорні важкі буйволи, ліниво ремиґаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (О. Гончар);
Соковита трава розпирає їм [коровам] боки, і вони ремиґають, перемелюють те, що набрали за день у великі шлунки (В. Гжицький).
2. вульг. Їсти що-небудь (про людину).
Він задоволено посміхався. Потім добув собі з шафи шматок хліба й почав його ремиґати (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)