реформізм

Концепція стратегії й тактики політичної діяльності, а також ідеологічний напрямок у робітничому русі; відкидав революційні методи боротьби за соціалізм на користь поступових реформ, гарантуючи охорону інтересів працюючих верств, при дотриманні парламентської демократії; з'явився наприкінці XIX ст. в соціал-демократичних партіях у зв'язку з ревізією марксистських тез (ревізіонізм) і домінував у діяльності партій II Інтернаціоналу.

Значення в інших словниках

1. реформізм — реформі́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. реформізм — [реифоурм’ізм] -му, м. (на) -м'і  Орфоепічний словник української мови
3. реформізм — -у, ч., політ. Політична течія, що замінює революційну боротьбу політикою соціальних реформ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. реформізм — РЕФОРМІ́ЗМ, у, ч. Політична течія, рух, що ставить своїм завданням здійснення соціальних змін шляхом реформ.  Словник української мови у 20 томах
5. реформізм — реформі́зм опортуністична, правосоціалістична течія в робітничому русі, яка заперечує необхідність класової боротьби, соціалістичної революції і диктатури пролетаріату, проповідує співробітництво класів...  Словник іншомовних слів Мельничука
6. реформізм — Реформі́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. реформізм — РЕФОРМІ́ЗМ, у, ч., політ. Опортуністична, ворожа марксизмові течія у робітничому русі, що відкидає революційну класову боротьбу, соціалістичну революцію, обстоюючи дрібні реформи, які не зачіпають основ капіталістичного ладу.  Словник української мови в 11 томах