сармати

Кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами; у VII-IV ст. до н.е. кочували в степах теп. Казахстану, Уралу, Поволжя (відомі під назвою савромати); з III ст. до н.е. посіли панівне становище в степах Пн. Причорномор'я; поділялися на язигів, роксоланів, аланів тощо; кінець їхньому пануванню поклала навала ґотів (середина III ст. н.е.); частина с. взяла участь у Вел. переселенні народів.

Значення в інших словниках

1. Сармати — Праукраїнці теж Скити, Трипільці, Анти, Кимирійці, Роксоляни, Руси, Русичі, Рутенці  Словник чужослів Павло Штепа
2. сармати — -ів, мн. (одн. сармат, -а, ч.; сарматка, -и, ж.). Кочові племена, що населяли степи Поволжя, Приуралля, Причорномор'я, Приазов'я у 6-2 ст. до н. е.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сармати — САРМА́ТИ, ів, мн. (одн. сарма́т, а, ч.; сарма́тка, и, ж.). Кочові іраномовні племена, що населяли степи Поволжя, Приуралля, Причорномор'я, Приазов'я у VI–II ст. до н. е. Сармати були степовими сусідами слов'янських племен протягом шести століть (з наук.  Словник української мови у 20 томах
4. сармати — САРМА́ТИ, ів, мн. (одн. сарма́т, а, ч.; сарма́тка, и, ж.). Кочові іраномовні племена, що населяли степи Поволжя, Приуралля, Причорномор’я, Приазов’я у VI — II ст. до н.  Словник української мови в 11 томах