секта

Віросповідне відгалуження в рамках релігії, релігійна група, що виділилася з більшої спільноти (напр., Церкви) й утворила власну організацію; у мові сучасної науки зазвичай намагаються уникати цього окреслення.

Значення в інших словниках

1. секта — се́кта іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. секта — -и, ж. 1》 Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви. 2》 перен. Відокремлена група осіб, що замкнулась у своїх вузьких групових інтересах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. секта — СЕ́КТА, и, ж. 1. Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви. [Кай Летіцій:] Друже, ми не знаєм, які та секта наставля тенета на неофітів (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. секта — Рід  Словник застарілих та маловживаних слів
5. секта — се́кта (лат. secta – вчення, напрям, від sequor – наслідую) 1. Релігійна група (громада), що відокремилася від пануючої церкви. 2. Група осіб, що замкнулися в своїх вузьких інтересах.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. секта — Се́кта, -ти; се́кти, сект  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. секта — СЕ́КТА, и, ж. 1. Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви. [Кай Летіцій:] Друже, ми не знаєм, які та секта наставля тенета на неофітів (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. секта — Секта, -ти ж. Секта. Зєзуїчені прелати.... взивають усе духовенство ґрецької віри Наливайковою сектою. К. Кр. 19.  Словник української мови Грінченка