силікати

Неорганічні сполуки, солі кремнієвих кислот; поширений складник у скельних породах.

Значення в інших словниках

1. силікати — -ів, мн. (одн. силікат, -у, ч.). 1》 Мінерали і синтетичні хімічні сполуки, що за складом є солями силікатних кислот. 2》 Загальна назва виробів із таких мінералів або їх сполук (скло, фарфор, цемент, цегла і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. силікати — СИЛІКА́ТИ, ів, мн. (одн. силіка́т, у, ч.). 1. Мінерали і синтетичні хімічні сполуки, що за складом є солями кремнієвих кислот. Силікати, або солі кремнієвих кислот, у будові Землі відіграють велику роль.  Словник української мови у 20 томах
3. силікати — силіка́ти [від лат. silex (silicis) – кремінь] солі кремнієвих кислот, дуже поширені серед природних мінералів (напр., слюда, тальк, азбест, польовий шпат тощо). Застосовують як будівельні матеріали, вогнетриви тощо. Практичне значення мають штучні С.: скло, фарфор, цемент, емаль тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. силікати — СИЛІКА́ТИ, ів, мн. (одн. силіка́т, у, ч.). 1. Мінерали і синтетичні хімічні сполуки, що за складом є солями кремнієвих кислот. Силікати, або солі кремнієвих кислот, у будові Землі відіграють велику роль.  Словник української мови в 11 томах